13.03.2013 року, в рамках роботи освітнього округу, батьки вихованців старшої групи дошкільного навчального закладу №19 «Сонечко» були запрошені на батьківські збори "Дитина на порозі школи", де вони мали можливість познайомитися з директором ЗОШ №18 Пальчиковим Анатолієм Олексійовичем, заступником директора Зоріною Оксаною Вікторівною та вчителем початкових класів  Русіновою Оленою Юріївною.

В ході зборів гості розповіли про школу, її традиції, про досягнення учнів та педагогічного колективу, порушили питання про перехід на нові стандарти освіти в початковій школі.  Вчитель представила розвиваючі програми навчання.

Завідуюча ДНЗ №19 Громило Марія Олексіївна розказала про спільні  традиції між дошкільним закладом і школою, які склалися вже давно. Одна з таких традицій – робота Школи майбутнього першокласника. Вихователь-методист дошкільного закладу Чубченко Лариса Леонтіївна з метою кращого взаєморозуміння майбутніх учнів та батьків, надала декілька порад, які стануть  у нагоді і допоможуть полегшити адаптацію  дітей до шкільного навчання.

Зустріч була цікавою і корисною!

Підготовка дитини до школи

(рекомендації для батьків)

1.     Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2.     Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3.     Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4.     Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5.     Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев'ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6.     Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7.     прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8.     Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9.     У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

 

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ 

1.     Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися певного режиму дня.

2.     Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати та прибирати робоче місце, складати навчальні приладдя).

3.     Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.

4.     Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учнями, вихователем.

5.     Забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.

6.     Забезпечення змістовної діяльності першокласників з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.

7.     Психолого – педагогічна просвіта серед батьків з питань полегшення адаптації до школи (індивідуальні бесіди, консультації).

8.     Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ 

1.     Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2.     Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.

3.     Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4.     Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: "Дивись, поводься гарно", "Щоб не було поганих оцінок!".

5.     Забудьте вислів: "Яку оцінку ти сьогодні отримав?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.

6.     Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама вам все розповість.

7.     Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8.     Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

9.     Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хв. треба відпочивати 10 -15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати разом", "згадай, як пояснював вчитель".

11. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: "якщо ти добре вчитимешся, то …". Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13. у сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми чи перевантаження.

15. Пам’ятайте, що навіть діти 7 – 8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

Підготовка дитини до навчання в школі

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти

Необхідність наступності в роботі пов'язаних між собою ланок навчання обґрунтована в працях Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової. На початку XX ст. Н. Лубенець стверджувала, що «...починати виховання дітей зі школи - означає зводити будівлю на піску і без фундаменту». Своєрідним уточненням цього положення є міркування Є. Тихеєвої, яка вважала, що «старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок».
Саме в ці реалії закорінений принцип наступності, який, будучи одним із найголовніших психолого-дидактичних принципів, передбачає тісні взаємозв'язки дошкільної ланки освіти і початкової школи. Ці взаємозв'язки стосуються психофізичного розвитку дитини, формування її як особистості і вимагають узгодженості, послідовності змісту, форм і методів навчання і виховання. Саме у взаємозалежності і взаємній орієнтації двох послідовних освітніх ланок полягає неперервність, наступність навчання і розвитку.
Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого — на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім'ї, знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі.
Наступність утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дитячого садка і школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, що сприяє зближенню умов виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності виховання і навчання учнів з перших днів перебування в школі.
Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою специфіку в дитячому садку і школі. Тому спроби штучно перенести урок у дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу є непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.
З проблемою наступності навчання і виховання пов'язана проблема їх перспективності. Якщо наступність означає врахування рівня розвитку дітей, з яким вони прийшли до школи, опору на нього, то перспективність навчання і виховання полягає у визначенні пріоритетних напрямів підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою спадкоємності навчання і виховання — врахування школою рівня знань, умінь і навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до навчальної діяльності.
Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у дитячому садку і молодших класах школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

Готовність дітей до шкільного навчання

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.
Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:
1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мис-лительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.
2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.
3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.
Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.
4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.
Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Адаптація до шкільного навчання

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань, охоче виконання громадських обов'язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе це засвідчує належну ефективність процесу соціальна-психологічної адаптації до школи — активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.
Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі; сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свою нову позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок.
Про наявність внутрішньої позиції школяра свідчать позитивне ставлення до вступу в школу як до природного і обов'язкового явища в своєму житті; уявлення про школу та шкільний зміст занять, інтерес до занять з навчання грамоти і лічби; надання переваги колективним заняттям над індивідуальними; позитивне ставлення до вимог дисциплінованої поведінки, очікування оцінки; визнання авторитету вчителя.
Період соціально-психологічної адаптації триває від 10—18 днів до 1—3 місяців і супроводжується змінами в емоційній сфері дитини (зростання внутрішньої напруженості, рівня тривожності, імпульсивна взаємодія з дорослими тощо). Низький рівень адаптації проявляється у негативному ставленні до шкільного навчання, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до навчальних занять, недбалому виконанні завдань, небажанні самостійно працювати. Це засвідчує факт шкільної дезадаптації дитини — прояву психогенного формування особистості, що зумовлений особливостями її об'єктивного і суб'єктивного статусу в школі та сім'ї і може спричинити порушення навчальної діяльності в майбутньому.
Труднощі адаптації дитини до шкільного навчання зумовлені нерівномірностю розвитку пізнавальної сфери та довільної регуляції поведінки. Діти, які не встигають за шкільним ритмом, потребують особливої уваги, індивідуальної роботи вчителя. Складно адаптуються також діти з недорозвиненою дрібною моторикою. Нерідко вони відзначаються достатнім, навіть високим рівнем мов-леннєво-мислительних операцій, тому дорослі не відразу звертають увагу на їх труднощі в оволодінні письмом (С. Ладивір). Особливо важко першокласникам, які мають проблеми розвитку мовлення, мислительних операцій (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, умовис-новки, розмірковування).
З огляду на це в роботі зі старшими дошкільниками вихователі повинні уважно аналізувати особливості їхнього розвитку, прогнозувати імовірні проблеми в школі, спрямовувати зусилля на розвиток їхніх знань, умінь і навичок, що максимально полегшило б адаптацію в шкільному середовищі.

Школа майбутнього першокласника

Дошкільний навчальний заклад № 19 "Сонечко"(завідувач Громило М.О.)  та Білозерська ЗОШ  I-III ступенів № 18 м. Добропілля (директор Пальчиков А.О.) 

 в рамках роботи освітнього округу з наступності дошкільного закладу та школи розпочали зустрічі в Школі майбутнього першокласника. За спеціальною програмою адаптації дошкільнят до навчання в школі працюють вчителі початкових класів Гарбуз Л.М. та Зіняр О.В. і вихователі старших груп Лобас Е.О. та Єфимова Т.В.

 Кожну першу п'ятницю місяця діти дошкільного закладу зустрічають вчителів, разом вони поринають у цікавий шкільний світ. Все це дозволяє не травмуючи психіку малюка, здійснити поступовий перехід від дошкільного життя до навчання в школі.

Майбутні пешокласники та їх батьки! Завітайте до нашого садочка! Ми завжди раді новим друзям!



Школа майбутнього першокласника

Програма адаптації дошкільнят до навчання у школі призначена для створення максимально комфортних умов, що дозволяють майбутнім першокласникам успішно розвиватись у новому педагогічному середовищі шкільної системи освіти.

Програма школи майбутнього першокласника не дублює розділи підготовчого періоду програми початкової школи.

Мета програми

• Цілісний і різнобічний розвиток дитини.
• Формування необхідних навичок навчальної діяльності, відповідних віковим можливостям і вимогам сучасної української школи.
• Розкриття творчих здібностей.
• Розвиток пізнавальних інтересів дитини та бажання вчитись.

Завдання програми

• Швидка та безболісна адаптація дитини до умов шкільного навчання.
• Формування в дітей стійкого та впевненого бажання вчитись.
• Перехід дитини від ігрової до навчальної діяльності.
• Розвиток толерантних способів спілкування між дошколятами.
• Виховання організованості дитини в навчальній діяльності.

Програма включає в себе

І. Навчальний розділ:

• навчання грамоті та розвиток зв'язного мовлення;
• математику;
• підготовку руки до письма;
• ознайомлення з навколишнім світом;
• художню працю.

ІІ. Психолого-діагностичний розділ:

• тестування рівня психічного розвитку.

ІІІ. Розділ співпраці з батьками майбутніх першокласників:

• батьківський лекторій.

НАВЧАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

Вивчення грамоти та розвиток мови

Мета й завдання:

• готувати дітей до навчання грамоті;
• розвивати фонематичний слух;
• уміння проводити елементарний аналіз мови;
• давати первісні знання про органи артикуляційного апарату.

1. Мова (усна й писемна) - загальна уява.

2. Речення та слово. Виділення речень зі зв'язної мови, розчленування речення на слова, слова на склади.

3. Склад і наголос. Поділ слова на склади, наголос, визначення кількості складів у слові.

4. Звуки та букви. Уява про звук, розпізнавання при вимовлянні голосних і приголосних.

Математика

Мета й завдання:

• формувати первісні уявлення про число та рахунок;
• просторові й часові уявлення про предмет і фігуру.

1. Порівняння предметів за розміром.

2. Розміщення предметів у просторі.

3. Напрямок руху.

4. Часові уявлення.

5. Порівняння груп предметів.

Підготовка руки до письма

Мета й завдання:

• готувати дітей до навчання грамоті (письму);
• ознайомити з основними правилами письма;
• учити правильно тримати ручку, олівець, сидіти за партою;
• розвивати дрібні м'язи руки.

1. Обведення по контуру.

2. Штрихування.

3. Проведення ліній, півовалів, овалів, петлеподібних елементів.

4. Ознайомлення із зошитом.

Ознайомлення з навколишнім світом

Мета й завдання:

• учити ставити запитання про оточуючий світ і шукати відповіді на них у доступній формі;
• формувати уявлення про об'єкти навколишнього світу, їх різноманітність і властивості;
• формувати позицію учня та підводити до розуміння нових обов'язків.

1. Коло запитань «Що та хто?».

2. Коло запитань «Як, звідки та куди?».

3. Коло запитань «Де та коли?».

4. Коло запитань «Чому та навіщо?».

Цикл таких підготовчих занять сприяє швидкому формуванню в дітей бажання вчитись, віри у власні сили й особисте значення. Це дуже важливо в особистісто зорієнтованому навчанні.

Художня праця

Мета й завдання:

• удосконалювати навички дітей у різних видах праці й образотворчого мистецтва;
• розвивати дрібну моторику руки;
• виховувати творче ставлення до праці.

1. Конструювання з геометричних фігур.

2. Ліплення.

3. Малювання (нетрадиційні методики).

4. Рвана аплікація.

До навчального розділу програми входять ознайомлювальні заняття з інших предметів початкової школи (англійська мова, сходинки до інформатики, музика та хореографія).

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

Мета й завдання:

• визначення рівня дошкільної зрілості, яка визначає успішність дошкільної адаптації до школи та якісного засвоєння навчальної інформації й навчальної діяльності;
• психологічний супровід дітей старшого дошкільного віку в період їх підготовки до школи.

Дошкільний період, дошкільне дитинство - це важливий період розвитку людини. Тільки зрілий дошкільник готовий до навчання в початковій школі з точки зору соціально-психологічної адаптації й успішності засвоєння вимог чинних навчальних програм. Діагностика дошкільної зрілості здійснюється безпосередньо через діяльність, а саме у грі.

Принципово важливим є:

• сформованість прийомів ігрової діяльності;
• розвинені соціальні емоції та високий рівень морального розвитку (вихованість, культура поведінки, спілкування та інше);
• розвинене уявлення;
• високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мови;
• висока самооцінка.

Дітям пропонується рольова гра, в якій детально розписані діяльність ведучого й послідовність гри, а також карта спостереження. У ході діагностики використовуються такі методики, як:

• бесіда (визначення мовлення);
• визначення рівня домагань, моторики, уваги (зорової та слухової);
• координації рухів, пам'яті (зорової), уваги, мислення, самооцінки.

Критерії підготовленості дитини до школи

1) Загальний фізичний розвиток (зір, слух, моторика, стан нервової системи, загальний стан здоров'я).

2) Інтелектуальна готовність (словниковий запас, світогляд, розвиток пізнавальних процесів).

3) Особиста та соціально-психологічна готовність (внутрішня позиція школяра).

4) Емоційно-вольова готовність (уміння поставити мету й завдання, приймати адеквіатне рішення, подолання перепон).

Рольова гра допомагає шкільному психологу визначити рівень психічного розвитку дошкільника й дати необхідну консультацію та рекомендації батькам і педагогам.

РОЗДІЛ СПІВПРАЦІ З БАТЬКАМИ

Мета й завдання:

• надання допомоги батькам майбутніх першокласників у адаптації дітей до нових умов отримання освіти, організація батьківського лекторія та консультацій з підготовки дітей до школи.

План роботи батьківського лекторію

Січень

1. Чи готова ваша дитина до школи?

2. Традиції й інновації в житті школи.

Лютий

1. Дидактичні ігри в сім'ї як спосіб розвитку пізнавальної діяльності дитини.

2. Практичний тренінг.

Березень

1. Розвиток психічних процесів дітей 5-6-річного віку.

2. Гігієнічні вимоги до максимального навантаження на дитину в початковій школі.

Квітень

1. Розвиток толерантних способів поведінки в майбутніх першокласників.

2. Як підібрати шкільні речі.

Консультації для батьків майбутніх першокласників проходять кожний четвер з 13 до 14-ї години.