· Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
· Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами, сприймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
· Не бійтеся „залюбити” своє маля: беріть його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
· Обираючи спосіб виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
· Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та безоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
· Намагайтеся впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб давати їй інструкції. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти за що її покарали. Хоч би що трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.
· Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності; зможете краще зрозуміти одне одного.
· Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон і обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
